Неділя. Ранок. Відкриваю очі
І бачу: сонце залило весь дім.
Не хочеться вставати після ночі.
Під боком кошеня мурчить:"Поспім".
Та мое серце радість наповняє,
Бо знаю, що до церкви я піду.
Ця думка зразу сон мій проганяє,
Як добре, що я з Господом в ладу.
Я дякую Спасителю моєму,
Що дав прожити ще одну Він ніч.
І відчуваю в серці я своєму,
Господь говорить, промовляє річ.
Говорить Він так ласково до мене,
Я бачу в сонця променях Його,
Блаженство відчуваю незбагненне,
Бо так кохаю Господа свого.
Люблю Його за те,що дав родину,
Послав мені таких братів, сестер,
Які піддержать у важку годину.
О, як багато маю я тепер.
Так хочу я їх бачити щоденно,
Нам добре разом, поміж нами - Ти,
Послав Ти нам дружбу нескінченну,
Не маємо ми іншої мети,
Як тільки Йти до Тебе, прославляти
Твоє Святе, прекраснеє ім"я,
Тебе ми будем завжди величати,
Бо відтепер ми всі-одна сім"я.
І ворог не здолає нас ніколи,
Бо Ти послав нам янголів Своїх,
Піклуються вони про наші долі,
А наші долі у руках Твоїх.
В молитві я коліна прихилила
І дякую за радість, за біду.
Не зчулась, як година пролетіла,
Встаю. Радію, що до церкви йду.
|